Заболоттівська громада
Ратнівський район, Волинська область

Історична довідка

смт. Заболоття

        Заболоття розташоване в мальовничих місцях на піщаних підвищеннях, які на заході переходять в ліси.  З півдня і сходу, де раніше були непрохідні болота, нині – меліоровані простори ланів.  На північному сході від селища знаходиться озеро Турське (Велике) на півночі – озеро Довге. На території селища знаходяться ще три озера  - в центрі – озеро Чорне, на заході й півдні – озерця Ковпини і Корець.

        Перша писемна згадка про дану місцевість відноситься до 1501 року.  Сама назва закріпилась за селищем в кінці ХVI століття. Саме поселення було в далекі часи власністю різних вельмож. 

        Бурхливий ріст поселення почався після будівництва залізниці у 1870 році, яка об’єднала Київ через Ковель з Брестом і Варшавою. Побудова залізниці  сприяла створенню ряду промислових підприємств, з яких, на жаль, на даний момент функціонує лише одне.

        Заболоття належить до поселень краю, які значно потерпіли від фашистської окупації. Окупанти використовували залізницю для перевезення на схід військ і техніки, на захід – продуктів, сировини та робочої сили, яку забирали з України.  Відбувались також расові чистки.

        Статусу селища міського типу Заболоття набуло в 1957 році. 

        З 1991 року Заболоття стає прикордонним, на території селища функціонує митний пост, пункти прикордонного контролю. 

           

            с. Заліси

         Село Заліси розташоване на піщаному підвищенні, з піночі і сходу захищене лісами, з півночі за кілометр розташоване озеро Велике. З заходу за півтора кілометра – смт. Заболоття.

         Дата першої писемної згадки про Заліси відноситься до 1499 року. Уже в 1501 році у селі налічувалось 11 дворищ, тобто великих господарств.

         Село у ХІХ ст. мало значну кількість населення. Згідно з переписом 1898 року, тут проживало 1751 чоловік.

         Друга світова війна також не оминула це село – відбувались і розстріли, і вивезення людей на роботи до Німеччини, частина жителів села брала участь у боях.

         Після закінчення війни село розбудувалось, з’явились школа, дитсадок, клуб, дитсадок.

 

с. Гута

         Село Гута розташоване на заході від  смт. Заболоття, за лісовою ділянкою.

          В XVIII столітті на території теперішнього с.Гути було підприємство по виготовленню скла -  гута, звідси й походить назва села.

         Через село Гута, проходить головний вододіл Європи: з однієї сторони вода тече до Чорного моря, з іншого - в Балтійське море З 1992 р. поблизу села розташований прикордонний пункт контролю Гута-Малорита контролю на кордоні з Білоруссю.

 

с. Тур

         Село розташоване на березі Турського (Великого) озера. За 4 км на північний схід від села проходить державний кордон із Білоруссю — пункт пропуску Тур-Сушитниця. Село Тур оточене озерами: Турське, Довге, Святе (Дружба), Веліхове. 

          Назва села походить від бика тура, який, за легендою, переплив через озеро та був застрелений Заліськими мисливцями.

           На території села розміщена прикордонна застава.